У нашій країні існує дуже багато туристичних районів, які кожного року відвідують сотні туристів і назва цих курортів у всіх на слуху. Можна сказати що Олешківські піски до таких місць не належать. Оскільки про них чули всі, а бували на них лише одиниці. Олешківські піски – це неповторний та унікальний витвір природи, найбільший піщаний масив на Європейському континенті. Розташований за 30 км на схід від міста Херсон у Цюрупинському районі, біля узбережжя Чорного моря. Назва пісків походить від старої назви міста Цюрюпинськ – Олешки. Масив утворений з безмежних барханів та древніх алювіальних відкладень р. Дніпра. Мікроклімат піщаної арени напівпустельний. Влітку пісок нагрівається до 70 °C, і гарячі висхідні потоки, що йдуть від пісків, розганяють дощові хмари. Тому дощів тут менше, аніж у Херсоні, що на іншому березі Дніпра. У пустелі дуже розріджена рослинність. Тому там дуже часто трапляються масштабні пожежі, оскільки ліс легко загоряється влітку через погодні умови. А стримують пустелю, щільно насаджені, штучні соснові ліси. Ось при них і хотілось більш детально поговорити.
Олешківські піски – це страшенна загроза полям, пасовищам, селам, тощо. Про те люди знали, що крім лісу, не існує нічого, що могло б зупинити піски.
Спроби засадити пустелю лісом почалися ще на початку ХХ століття. Тодішнє правління по-різному сприяло залісненню неозорих європейських Каракумів білою акацією і кримською сосною. Владою всіляко заохочувались до спільної справи місцеві селяни, але ті не дуже переймалися проблемою. Можна сказати, що кілька поколінь лісоводів, намагались зупинити «наступ» Олешківських пісків, але марно.
Сьогодні, приборкані піски знову «заговорили». Природа почала дивувати своїми сюрпризами. З невідомих причин подекуди почав опускатися рівень грунтових вод, на цей фактор почали одразу реагувати «зелені бастіони». Все більше дерев усихають. А де нездорове сухе дерево, там хвороби, шкідники та пожежі…
Цього року держава не виділила належних бюджетних коштів на обробку насаджень інсектицидами (до того ж на цьому теж економили, але не так радикально), велика «сім’я» пильщика — пожирачів хвої — безперешкодно розмножується і поширюється краєм. Головний спеціаліст обласного управління лісового та мисливського господарства Світлана Остапуха каже, що осередки поширення «хвоеедов» всього за рік збільшилися з 37 313 до 44 458 га. А це майже дві третини від усіх хвойних лісів Таврії. Загальна потреба у бюджетному фінансуванні робіт для регіону досягає понад 4,2 млн. грн. Гроші великі, але втрати із-за їх відсутності можуть бути значно суттєвішими. Адже ліси на лівобережжі Дніпра утримують Олешківські піски. У разі загибелі «зеленого поясу» піски знову прийдуть у рух і «чорні бурі», які засипають родючі грунту, почастішають. Тому втрати аграріїв будуть абсолютно непорівнянні з сумами, необхідними на боротьбу з пожирачами хвої. І саме на території Вепикокопаневского, Гопопристанского, Збурівського та Цюрупинського держлісгоспів звичайний і рудий пильщики, червоноголовий і зірчастий пильщики-ткачі вже захопили понад 40 тисяч гектарів зелених оаз!
У ДП «Цюрупинське ЛМГ» існує вже роками вибудувана чітка система взаємодії, профілактики і охорони лісів й виявлення в них пожеж. Але це стає робити все важче і важче. Підприємство вже не має можливості забезпечити стовідсоткове функціонування лісопожежних станцій та спостереження на спостережних вежах. Також лісогосподарське підприємство без бюджетного фінансування не може ефективно здійснювати попереджувальні протипожежні заходи в лісах, що безумовно, не сприятиме відсутності лісових пожеж.
Можна впевнено сказати що така сьогоденна ситуація, неминуче призведе до подальшого зниження рівня готовності державного підприємства щодо охорони штучних лісів від вогню. Фінансування не має! Як факт – повна відсутність коштів задля збереження лісових багатств. І тільки від фінансування залежить ситуація з проведення профілактичних протипожежних заходів з охорону лісу від пожеж. Та навіть у цих досить непростих умовах працівники лісової охорони Цюрупинське ЛМГ продовжують виконувати свою роботу, хоча кожному терпінню є кінець. Сьогодні зафіксовано багато випадків пожеж, які несли загрозу розповсюдження вогню на лісові масиви. Всі пожежі були ліквідовані силами лісової охорони. Покращення роботи із запобігання виникнення лісових пожеж . Тільки це дозволить забезпечити виконання вкрай важливих функцій — захист і охорону лісів від пожеж, та вплине на реальне покращання справ у лісовому господарюванні. І тоді час покаже, чи можна стан справ на сьогодні назвати потенційною загрозою чи просто проблемою.
Загальновідомо, що поінформовані – значить озброєні. Але, нажаль до нинішнього дня питання фінансування з бюджету не вирішено ні на якому рівні. Найгірше, що кошти, необхідні на сьогодні для охорони Олешківських лісів, не є надто великі у порівнянні з тим, які кошти держава можливо витратить у випадку лісових пожеж і коли, як наслідок, – може бути знищено штучний ліс. На охорону лісу від пожеж Цюрупинському ЛМГ потрібна щонайменша і вкрай необхідна сума — 1 400 000 грн.
Залишається єдина надія, що пожеж не буде завдяки прихильності погоди (дощі), та завдяки переконанням відвідувачів лісів. За свідченнями статистики, більшість лісових пожеж виникають у Раденському та Цюрупинському лісництвах, де найбільше рекреаційне навантаження. Ліси розташовані на піщаних ґрунтах зі складним рельєфом. Це унеможливлює використання під час гасіння лісових пожеж технічних засобів. Ця ситуація вимагає якнайшвидшого вирішення. Інакше в найближчі роки або й місяці, цілком можливо актуальним стане питання, як ефективно боротися з пожежами і хто за це відповідатиме.
Тільки бюджетне фінансування дозволить зберегти в нашій не ресурсній області рукотворні лісові насадження. Тільки через бюджетне фінансування ймовірно зберегти виконання підприємством однієї з вкрай важливих функцій — захист і охорону лісів від пожеж. Думати про можливі лісові пожежі і наслідки жаркого літа потрібно вже вчора і дуже терміново. Прикро, що багато людей просто не розуміють масштаби такого лиха, і відносяться не відповідально до цього… Ну не можуть же люди нагорі недооцінювати масштаб проблеми. Чи, можуть?!
Олена Ярема, МНУ ім. В. О. Сухомлинського, м. Миколаїв.